Вимоги до території підприємства

Створення здорових і безпечних умов праці починається з правильного вибору території для розміщення підприємства та раціонального розташування на цій території виробничих і допоміжних будівель і споруд. Правильне розміщення і розташування підприємств харчової промисловості відіграє дуже важливу роль в захисті населення від шкідливих речовин, пари, пилу, диму, копоті, шуму та шкідливого впливу стічних вод.

Необхідна територія, розміщення на ній будівель та споруд, їх габаритні розміри, інженерна організація і благоустрій ділянки підприємства визначається генеральним планом. Генпланомпідприємства називається частина проекту підприємства, яка вміщує комплексне рішення питань планування і благоустрою території, розміщення будівель, споруд, транспортних комунікацій інженерних мереж, організації систем господарського і побутового обслуговування. Будівлі і споруди, розміщені на генплані, повинні групуватися в зони: сировинну, основного виробництва, допоміжного виробництва, водовідних споруд.

Особливо важливим є передбачити вимоги до чистоти повітря в місцях, що прилягають до харчових та переробних підприємств, які мають великі об'єми газопилових викидів її повітря.

Такі підприємства необхідно розташовувати з підвітряного боку відносно до найближчого житлового масиву та нижче по руслу річки. Крім того, при розташуванні окремих будівель та споруд на самому підприємстві потрібно враховувати напрямок вітру, щоб шкідливі пари, гази, пил, або значний шум, що виділяють деякі виробничі ділянки., не розповсюджувалися на території, створюючи несприятливі умови в інших приміщеннях.

Планування будівель (виробничих, допоміжних адміністративно-побутових) та споруд на території підприємств, належна їх вогнестійкість, наявність достатніх санітарних та протипожежних ровів і перепон, забезпечення безпечної евакуації людей, різні допоміжні пристрої (опалення, освітлення, вентиляція та ін.) регламентуються відповідно до вимог санітарних норм СН 245-71, СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.09.02-85, СНиП 2.10.05-85 і СНиП 11-89-80.

Поряд з цими вимогами при проектуванні, будівництві або реконструкції підприємства враховуються також особливості технологічного процесу. Щільність забудови складає - для підприємств харчової і зернопереробної промисловості 33...50%. Підприємства, їх окремі будівлі і споруди з виробничими процесами, що є джерелами виділення виробничих шкідливостей у навколишнє середовище повинні бути відокремлені від межі житлових районів санітарно-захисними зонами. Виробничі шкідливі речовини, що виділяються підприємствами, не повинні впливати негативно на працівників, обладнання і продукцію підприємств, що розташовані неподалік. Задля цього слід передбачити заходи до утилізації виробничих шкідливостей та максимального їх видалення.



Місце розташування території підприємства повинно забезпечувати можливість дотримування санітарних і протипожежних норм, застосування раціональних рішень по водо- та енергопостачанню, відводу стічних вод, охороні водоймищ, земель, атмосфери від забруднення стічними водами і промисловими викидами, а також по найдоцільнішому розселенню працюючих на даному підприємстві і доставці їх на робочі місця. Під будівельний майданчик необхідно використовувати малопридатні для сільського господарства землі. Рельєф місцевості повинен сприяти природному провітрюванню площі. Бажано, щоб ділянка для будівництва підприємства мала нахил 3...5о для глиняних і не більше 3о - для піщаних ґрунтів, забезпечуючи вільне стікання атмосферних вод.

Підприємства, які можуть забруднювати атмосферне повітря речовинами І і II класів небезпеки, не дозволяється розміщувати в районах, де переважає безвітряна погода, часто повторюються тумани, оскільки це є перешкодою для того, щоб шкідливі речовини швидше розсіювалися в атмосфері.

Загазованість і запилення приміщень, які знаходяться на виробничій території, залежить від умов природного провітрювання. Тому не рекомендується будувати споруди складної конфігурації, особливо П- та Ш- подібної форми, а також споруди із замкненими подвір'ями.

Найкраще провітрювання споруд досягається розташуванням їх під кутом 0-45° до такого напрямку вітру, який переважає в цій місцевості. Відстань між сусідніми спорудами слід встановлювати, керуючись умовами найкращого природного провітрювання, освітлення в середині приміщень та максимальним зниженням шуму і вібрацій, а також умовами пожежної безпеки. Ця відстань повинна бути не менше 15 м. Найкраще природне освітлення в середині приміщення створюється, якщо відстань між протилежними спорудами буде не менше максимальної висоти вищого з них.



По відношенню до житлових будівель, підприємства потрібно розміщувати з підвітряного боку щодо вітрів пануючого напрямку і відокремлювати їх санітарно-захисними зонами. Розміри санітарно-захисних зон визначаються потужністю виробництва і характером шкідливих виділень. Санітарні норми проектування промислових підприємств (СН 245-71) передбачають поділ всіх виробництв за шкідливістю для оточуючого середовища на 5 класів з такими розмірами санітарно-захисних зон:

І клас - 1000 м; II клас - 500 м; ІІІ клас - 300 м;

IV клас - 100 м; V клас - 50 м.

Підприємства харчової і зернопереробної промисловості відносяться до IIІ - V класів.

Санітарно-захисну зону не дозволяється вважати резервною територією перспективного розширення підприємства.

При необхідності і техніко-економічному та гігієнічному обґрунтуванні санітарно-захисна зона для підприємства може бути збільшена, але не більше як утричі за спільним рішенням Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерстві охорони здоров'я України, наприклад:

а) в залежності від ефективності передбачених або можливих для втілення методів очищення викидів в атмосферу;

б) у випадку відсутності засобів очищення викидів;

в) при необхідності розміщення житлової забудови з підвітряного боку по відношенню до підприємства (в зоні можливого забруднення атмосфери);

г) в залежності від рози вітрів та інших несприятливих місцевих умов;

д) якщо немає можливості знизити до меж, встановлених нормами, шум, вібрацію, електромагнітні, радіочастотні випромінювання та інші шкідливі фактори, що надходять в оточуюче середовище;

є) при будівництві нових, ще недостатньо вивчених шкідливих у санітарному відношенні виробництв.

Санітарно-захисною зоною вважають частину зони забруднення в межах між кордоном промислового підприємства і кордоном селітебної території населеного пункту.

Межа санітарно-захисної зони в цьому випадку встановлюється шляхом розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що їх викидають цехи основного і допоміжного виробництва підприємств.

Селітебна територія - це територія, де розміщуються житлові квартали, ділянки культурно-побутових та суспільних будівель, зелені насадження суспільного призначення, вулиці, площі.

В межах санітарно-захисної зони дозволяється розміщувати промислові підприємства з найменшими виділеннями шкідливих речовин за умови, що будуть дотримані відповідні санітарні дистанції між підприємствами та житловими і суспільними забудовами (пожежне депо, гаражі, лазні, пральні, приміщення охорони, їдальні та інші приміщення з тимчасовим перебуванням людей).

При використанні санітарно-захисної зони під забудівлю необхідно залишати суцільною, вільну від забудови зелену смугу шириною не менше 50,0м.

Розміщення в санітарно-захисній зоні житлових будинків та інших будівель з постійним перебуванням в них людей; а також розміщення місцевих парків, стадіонів і дитячих установ не припустимо.

Територія підприємства повинна бути огороджена і вхід на неї стороннім особам заборонений: повинна мати належне планування, яке забезпечує відвід атмосферних опадів від будівель та споруд до водостоків; дороги для транспорту; пожежні проїзди; рельсові шляхи потрібних розмірів, що мають допустимі схили та радіуси закруглень; мережу зовнішнього освітлення; доріжки та господарчий водопровід.

У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт, регулярного переміщення пересувних транспортних механізмів (конвеєрів, електронавантажувачів, автомобілів та ін.) та залізничних переїздів територія повинна бути спланована та маги тверде покриття. Воно повинно бути також на дільницях, прилеглих до входів виробничих та складських приміщень та дворових туалетів. Вільні ділянки території повинні бути озеленені та улаштовані.

Територія підприємства повинна бути рівною, мати каналізацію, штучне освітлення, належне покриття транспортних шляхів і достатньо широкі проходи і проїзди. Основні шляхи руху працівників, як правило, не повинні перетинатися із залізничною колією або з іншим механізованим транспортом. При необхідності вони повинні бути оснащені естакадами, галереями або тунелями.

Прохідні пункти повинні бути розміщені з боку основних підходів або під'їздів до підприємства. Відстань від прохідних пунктів до входу в побутові приміщення основних цехів не повинна перевищувати 800 м, а в північній будівельно-кліматичній зоні - 400 м.

Ворота для в'їзду та виїзду з території повинні мати механізований привід і відчинятися усередину території або бути розсувними, причому повинна бути передбачена можливість довільного їх закриття. Ширина воріт повинна пере­вищувати на 1,5 м найбільшу ширину транспорту, який використовується, але бути не менше 4,5 м.

Ширина воріт для залізничних в'їздів повинна бути не менше 4.9 м.

Криті проїзди автомобільних вагів і прийомних пристроїв мають бути шириною 3,5 м і висотою не більше 3:5 м.

Біля виїзних воріт автомобільних вагів встановлюються напрямні стовпи на відстані 1,0 м від воріт.

Адміністрацією підприємства повинні бути розроблені і дополені до відома всіх робітників схеми руху транспортних засобів і пішоходів на території підприємства, які вивішуються біля входів та в'їздів на територію підприємства, а також на видних місцях в цехах та інших ділянках.

Дорожні знаки повинні бути добре помітні як вдень, так і вночі і забезпечувати надійну орієнтацію водіїв. Розмітка проїзної частини виконується із стійкого матеріалу. Розміри смуг і майданчиків визначаються розрахунками в залежності від кількості, типу і схеми розміщення транспортних засобів на стоянці. Майданчики і пішохідні доріжки на території підприємства повинні забезпечувати рух людей на місце виробництва по найкоротших маршрутах з найменшою кількістю перетинів з автомобільними дорогами і залізничними коліями. Вони повинні бути з твердим покриттям завширшки не менше 1,0 м.

Водоймища, басейни, градирні, що знаходяться на території підприємства, огороджують по периметру ґратами або щитами висотою не менше 1.0 м Біля них встановлюють плакати, які попереджають, що купатися тут заборонено. Всі люки, ями, відстійники на території підприємства повинні бути закриті. Тимчасово відкриті люки, шахти, а також ями, котловани. траншеї огороджують на висоту не менше 1,0 м і в темний час освітлюють.

В місцях пішохідних переходів через канави, траншеї та інші перепони влаштовують міцні перехідні містки, завширшки не менше 0,8 м, обладнані з обох сторін поручнями висотою 1,0 м. При влаштуванні тимчасових переїздів через канави і траншеї будують безпечні проходи з огорожею для пішоходів, А коли стає темно, територія підприємства повинна бути освітлена.

Тверде паливо, тару, будівельні матеріали зберігають на складах під накриттям або на спеціально відведених майданчиках. Горючі матеріали зберігають у відповідності до інструкції, згідно з місцевими органами пожежної охорони.

Склади і сховища рідкого пального та бензину повинні мати вентиляційні пристрої, надійне заземлення, необхідне для відведення статичного струму, при зливанні з ємкостей бензину або інших речовин, що швидко загоряються. Всі роботи в цих складах виконуються з застосуванням протипожежного інструменту. Територію підприємства необхідно щодня прибирати. Влітку, коли сухо, подвір'я перед прибиранням поливають водою, а взимку після очищення від снігу та льоду пішохідні доріжки посипають піском. До всіх будівель, споруд, обладнання, протипожежного інвентарю повинна бути забезпечена можливість вільного доступу для обслуговуючого персоналу, пожеж­них машин та інших засобів пожежегасіння. Протипожежні рови між будівлями та спорудами захаращувати та використовувати для складання матеріалів та обладнання забороняється

Велике санітарно-гігієнічне значення має озеленення території підприємства, а також створення біля цехів зон відпочинку. Озеленення ділянки має бути від 10 до 15% загальної площі підприємства, не менше. В межах нормативної протипожежної відстані висаджування дерев хвойних порід неприпустиме.

В зоні розміщення повітрянонадувних, компресорних та моторовипробувальних станцій забороняється висаджувати дерева, що виділяють при цвітінні пластівці, волокнисті речовини, опушене насіння

Для збирання і зберігання відходів виробництва потрібно відводити спеціальні майданчики з огорожею та зручними під'їзними шляхами, повинні бути передбачені спеціальні ділянки для розміщення очисних споруд виробничих, побутових і атмосферних стічних вод. Сміття необхідно збирати в металеві сміттєзбірники із щільно закритими кришками і щодня вивозити, а майданчик дезінфікувати.

На майданчику, відведеному для будівництва або реконструкції підприємства, необхідно передбачити ділянки для спортивних ігор, гімнастичних вправ, а також, добре обладнані, для відпочинку. Для цього потрібно, як правило, використовувати ділянки, віддалені від головних шляхів пересування транспорту, з найменшим забрудненням повітря і з найменшим впливом інших факторів.

Будівлі, в яких розміщуються лабораторії, їдальні, медпункти та інші об'єкти, які потребують захисту від шкідливого вплину пилу, газів, шуму та інгаляції, повинні бути захищені смугами зелених насаджень завширшки не менше 5,0 м.


0446033175235397.html
0446113479957861.html
    PR.RU™